Комментировать

Задать вопрос юристу

Протягом липня - жовтня 2013 р. на офіційному сайті МОЗ України проводилося опитування населення України з питань запровадження ліцензування професійної діяльності з персональною відповідальністю медичних працівників.

До участі в опитуванні долучилися 1652 особи. Результати опитування представлені у вигляді скріншоту.































Зазначимо, що персональне ліцензування медичних працівників - лікарів та середнього медичного персоналу - вже є сталою практикою багатьох розвинених країн Світу. Ліцензію на право заняття медичною практикою за певною спеціальністю, у т.ч. окрема ліцензія на роботу з наркотичними речовинами, - видаються професійними самоврядними організаціями, до яких належить медичний працівник. Інститут персонального професійного ліцензування є одним з важливих аспектів самоврядування в медичній сфері.

Разом з тим, отримання персональної ліцензії тягне за собою ряд юридично важливих наслідків, серед яких персональна відповідальність медичного працівника за свої професійні вчинки (дію чи бездіяльність). Зазначимо, що нині законодавство України передбачає два види відповідальності:

1. персональну відповідальність медичного працівника лише у кримінальному та адміністративному провадженні . Зокрема, кримінальними справами розглядаються  питань про завдання істотної шкоди здоров'ю пацієнта чи спричинення смерті, причинами яких визнаються дії медичного працівника. До адміністративної відповідальності притягаються медичні працівники та посадові особи ЛПУ у разі вчинення протиправних дій (наприклад, виписка листків непрацездатності із порушенням умов тощо), але які є за своїми наслідками не достатніми для відкриття кримінальної справи 
2. відповідальність лікувально-профілактичного закладу за дії найнятого медичного працівника , які нанесли шкоду або матеріальні збитки та моральні страждання пацієнтові. Тяжкість таких наслідків є меншою, ніж необхідна для відкриття кримінального провадження

Чинним законодавством передбачено можливість одночасного притягнення до відповідальності як за кримінальною справою, та і в порядку цивільного судочинства за позовом одного пацієнта (в залежності від шкоди, яка була завдана пацієнтові, та її наслідків). Законодавець передбачив такий вид відповідальності з огляду на те, що медичний працівник, зазвичай, не в змозі виплатити необхідну суму по рішенню суду щодо задоволення позовних вимог пацієнта. У лікувально-профілактичного закладу фінансові можливості більші, стягнення можуть бути задоволені у повному об'ємі.

Із запровадженням персонального ліцензування медичної практики автоматично виключатиметься солідарна відповідальність лікувально-профілактичного закладу. Натомість, за всі свої дії медичний працівник нестиме відповідальність особисто.

Для зменшення тягаря виплат за позовами від пацієнтів більшість країн запроваджує систему страхування професійної відповідальності як загально обов'язкового елементу діяльності медичних працівників. Однак, страховкою все рівно не покриваються витрати у разі свідомих протиправних дій медичного працівника (персоналізація відповідальності та виплат). В Україні лише кілька великих страхових компаній на сьогодні пропонують добровільне страхування відповідальності медичних працівників з огляду на великі ризики медичної діяльності. Тобто, ринок медичного страхування в аспекті стархування професійної відповідальності, на нашу думку, ще є не до кінця сформованим.

Результати опитування на офіційному сайті МОЗ свідчать про те, що більшість опитаних підтримує ідею запровадження персонального ліцензування, самоврядування та відповідальності. Однак, ми маємо сумніви щодо того, що опитувані особи були всебічно інформовані щодо наслідків запровадження персонального ліцензування.

Саме тому, ми вважаємо, що опитування має бути проведено серед усіх медичних працівників України. Результати опитування мають бути враховані у загальній концепції реформування медичної галузі та при вирішенні питань запровадження самоврядування в медичній сфері.

Всіх небайдужих запрошуємо до обговорення!