Медико-правовой портал 103-law.org.ua
проект компании МедАдвокат

Запорука високої кваліфікації лікаря – постійне навчання

Лікар повинен бути чесним, що досить складно у нашому середовищі. Лікар повинен постійно працювати та вдосконалювати свої професійні вміння і навички
Категория: Права медработников
Комментировать
   Запорука високої кваліфікації лікаря – постійне навчання: інтерв’ю з головним позаштатним дієтологом МОЗ України – Олегом Швецем
 
Швець Олег Віталійович, кандидат медичних наук, директор Державного науково-дослідницького центру з проблем гігієни харчування МОЗ України, доцент кафедри внутрішньої медицини №1 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, головний позаштатний дієтолог МОЗ України, Міжнародний член Американської гастроентерологічної асоціації, автор та співавтор понад 50 наукових праць, 2 патентів на винаходи, лауреат Національної Медичної Премії 2012 року у номінації «За розвиток здорового способу життя та здоров’я»
 
Медицина – справа Вашого життя. Ви завжди мріяли стати лікарем?
Ні. Більше того, з першого класу школи у мене навіть на думці цього не було. Ідея спробувати свої сили у медицині з’явилася тільки у випускних класах. У результаті, я вступив до Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, який закінчив 1994 року.

Чи повірили б Ви, навчаючись студентом, що станете викладачем власної альма-матер?

Мабуть, так. Час від часу ставив себе на місце викладача. Наразі я викладаю внутрішню медицину на одній із найвідоміших кафедр НМУ, де працювали видатні лікарі та вчені – професори В.П.Образцов, М.Д.Стражеско, Ф.Г.Яновський. Намагаюсь дати студентам не тільки сучасний рівень знань відповідно до програми, а й зорієнтувати у складнощах професійного та життєвого середовища.

Перебуваючи свого часу в студентському середовищі у якості студента, а наразі у статусі викладача, Ви, як ніхто інший, можете оцінити та порівнювати динаміку навчальних процесів. Що змінилося у процесі підготовки молодих спеціалістів МНЗ з 90-х років до сьогодення? А що залишилось таким, як раніше?

Помітно знизився рівень підготовки абітурієнтів до вступу у МНЗ. Нажаль, зараз немає такої високої конкуренції, яка була між абітурієнтами та студентами за моїх студентських часів. Не часто можна зустріти в очах студентів-медиків професійний запал. Сьогодні практично немає механізмів, які мотивували б студентів до навчання.
У таких випадках, мені хочеться порадити молодим студентам, які вступили до МНЗ лиш одне: потрібно працювати щодня над собою. Навчатись слід не від заліку до іспиту, а задля власного майбутнього. Не дозволяти собі розслаблятись з тієї причини, що одногрупники погано навчаються або викладачі недостатньо вимагають.
На щастя, незмінною, як і у 90-ті, залишається присутність яскравих одиниць серед студентських лав, досягнення яких ще в університеті заслуговують на повагу та похвалу. Таким студентам завжди хочеться допомогти зайвою професійною порадою.

Перед викладацькою діяльністю, Ви працювали лікарем. Розкажіть, як розпочиналася Ваша професійна кар’єра?

Це довга історія. Розпочав свою лікарську практику я з того, що паралельно роботі на кафедрі, я за рік відчергував у одній з київських лікарень понад 100 чергувань. Часто чергування припадали на вихідні, де на всі відділення – один черговий лікар. Я розумів: навантаження – велике, однак працював задля здобуття професійного досвіду, який був просто необхідний молодому спеціалістові. Так я отримав реальну практику: зрозумів, якими бувають невідкладні стани, і що потрібно робити в таких ситуаціях.

Олеже Віталійовичу, чи були у Вашій практиці екстрені ситуації?

Звісно, що, були. Однак, всі вони сплелись зараз у суцільний клубок лікарської практики. Роки роботи у лікарнях загартовують емоційний поріг медичних працівників, даючи їм змогу об’єктивно оцінювати ситуацію у випадках, коли інші втрачають свідомість. Тому, якщо для рідних і близьких загроза настання коми у хворого на цукровий діабет – шалений стрес, то для лікаря, який практично щодня стикається з подібного роду проблемами, це завдання термінового виконання. Разом з цим, я не виключаю співпереживання та емпатію, якими обов’язково повинен володіти хороший лікар. Однак, відмінний професіонал завжди вміє вчасно вимикати будь-які емоційний реакції.

Тобто хороший лікар повинен мати холодний розум та гаряче серце?

Саме так, а також достатню освіту, совість, порядність і чесність, аби допомагати людям. Особисто я вважаю, що характерною особливістю сучасного лікаря-професіонала є володіння іноземною мовою. Якщо лікар не говорить, не може читати і писати англійською мовою – це дуже великий недолік. Такий недолік звужує його професійні можливості. Адже незнання, як мінімум, англійської перекриває йому шлях до ознайомлення з останніми новинками медицини, про які пишуть зазвичай закордонні джерела на англійській мові.

Яким є ваше професійне кредо?

Моє професійне кредо орієнтується на західні стандарти медицини. Лікар повинен бути чесним, що досить складно у нашому середовищі. Лікар повинен постійно працювати та вдосконалювати свої професійні вміння і навички. Є відомий вислів про те, що лікар перестає вчитись, коли помирає. Так от, я з цим погоджуюсь на всі 100%.

Ви стали одним з перших лауреатів Національної Медичної Премії 2012 року. Попереду вручення нагород найвищої громадської відзнаки у сфері медицини 2013 року. Як гадаєте, чи готове українське суспільство до такого конкурсу?

Думаю не зовсім готове. Але з часом ця проблема себе вичерпає, бо українська громадськість матиме змогу бачити результати реалізації проекту: перелік лікарів, медсестер, лікарняно-профілактичних закладів, тощо. Національна Медична Премія необхідна нашій країні. Українцям потрібен орієнтир для визначення лікарів чи лікарень до яких варто звертатися за фаховою допомогою. А Оргкомітет Національної Медичної Премії щороку, тримаючи руку на пульсі сфери охорони здоров’я, оцінюватиме вклад та досягнення медиків з усіх куточків України, включаючи кращих до списку кандидатів на отримання премії.

Якими були, на Вашу думку, відгуки про Національну Медичну Премію?

Я чув позитивні. На церемонії нагородження я бачив задоволених медиків, які пишалися тим, що тримають в руках відзнаку такого високого рівня. Вважаю, що це є свідченням необхідності й надалі реалізовувати конкурс, мотивувати представників медичної спільноти до самовдосконалення, роботи над помилками, розвитком вітчизняної медицини. А наявність у медичного працівника чи закладу охорони здоров’я Національної Медичної Премії згодом може стати одним із індикаторів його професіоналізму. Українське суспільство толерантне до брехні, з якою медицина в апріорі не повинна бути несумісною.

Над чим працюєте зараз?

Займаюсь підготовкою рекомендацій щодо харчування для різних категорій населення. Наприклад, для вагітних жінок, жінок, які займаються грудним вигодовуванням малюків, для хворих на цукровий діабет. Паралельно на базі Державного науково-дослідницького центру з проблем гігієни харчування МОЗ ми готуємо аналогічні рекомендації для лікарів, аби вони мали змогу доносити ці поради до своїх пацієнтів.

І, насамкінець, універсальна порада від Вас, як одного з кращих лікарів України пацієнтам-читачам на майбутнє?

Наше життя – кругообіг діяльності. Основна мета діяльності – досягнення гармонії через гарне ставлення один до одного, а також налагодження взаємовигідного співробітництва. Якщо ідеї гарного ставлення один до одного поширюватимуться в українському суспільстві, то ми прогресуватимемо. Потрібно розуміти, що виникненню більшості хвороб, невисокій тривалості життя ми зачасти завдячуємо саме негативним емоціям та недружелюбну ставленню один до одного.
Як лікар-дієтолог, можу сказати, що люди вживають нездорову їжу, продаж якої домінує в українських магазинах. Попри думку більшості, така їжа не є дешевшою, однак смачнішою. Кожен повинен зрозуміти, що ведення нездорового способу життя (практика вживання нездорової їжі, паління, зловживання алкоголем, ведення малорухливого способу життя) відображається не тільки на нас самих, а й на наших дітях, друзях, яким ми подаємо неправильний приклад. Дивлячись на батьків, діти починають наслідувати звички своїх найближчих, вживати ковбасу, зловживати солодощами, алкоголем, палити.

Продовжуючи категоріальний імператив Канта, любов до ближнього свого починається з любові до себе?

Не зовсім, у нашому випадку, це речі більш приземні. Здоров’я – не подарунок, який дають нам безкоштовно. Здоров’я – це засіб, який необхідний людині для щоденної повноцінної діяльності, яка повинна приносити користь людям, заради яких ми живемо: рідних, близьких, дітей, друзів.



 

Анна Козаченко


 
Довідка: Національна Медична Премія (НМП) – перший в Україні масштабний проект, в рамках якого відбувається вибір та нагородження найкращих медичних працівників та лікарняно-профілактичних закладів. 19 жовтня 2012 року відбулась перша урочиста церемонія нагородження кращих медичних працівників України найвищою незалежною громадською відзнакою у сфері медицини – Національною Медичною Премією. Церемонія нагородження кращих медичних працівників, а також закладів охорони здоров’я України 2013 року очікується у жовтні поточного року.


Автор: Елена Беденко-Зваридчук Просмотров (4239) 19.07.2013 Теги: Олег Швець, головний позаштатний дієтолог МОЗ України
Добавить коментарий


Актуально


24.10.2016
Соціальний пакет для київського медика у 2017 році

13.10.2016
Особливості правового регулювання репродуктивної медицини та сурогатного материнства. Чи потрібні зміни?

22.08.2016
Новий зір отримають воїни АТО, учасники революції Гідності, члени їх сімей, а також малозабезпечені громадяни України