Укладання угод про підготовку фахівців з вищою освітою: на що потрібно звернути увагу!

Обмірковуйте і зважайте на всі нюанси, коли укладаєте Угоду!

15 квітня 2015 року до Постанови № 992, якою передбачено працевлаштування випускників вишів були внесені зміни, якими передбачається проведення державного розподілу випускників ВИКЛЮЧНО медичних ВНЗ.

Підставою для направлення студента/випускника для працевлаштування за державним розподілом є 2 пов’язані між собою події (правочини) та документи:

1. Укладання Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою
2. Добровільне погодження із направленням на роботу та особистий підпис студента-випускника у документах, що йому подаються комісією з працевлаштування.

Як передбачено Цивільним кодексом України (ЦКУ), усі правочини, що укладаються, мають певні ознаки, щоб їх було визнано легітимними, а саме (ст. 203 ЦКУ):

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності .

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі .

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним .

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Укладання Угоди про підготовку фахівця з вищою освітою за всіма ознаками є правочином, який тягне за собою настання відповідних юридичних наслідків, а саме: подальше укладання документів про направлення на роботу, отримання такого направлення та необхідність прибуття за місцем призначення та відпрацювати 3 роки.

Постановою № 992 у Порядку працевлаштування передбачено, що Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком N 1.

Тобто, підзаконним актом порушуються положення Конституції України та Цивільного кодексу України щодо добровільності укладання правочину .

Самою Типовою угодою передбачено, що випускник зобов’язується прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років.

Тобто, підписавши Угоду при вступі, людина вчиняє правочин із віддаленими наслідками – «добровільним» зобов’язанням працювати.

Конституцією України, окрім гарантій безоплатного навчання для людей, що проходять за конкурсом на місця із фінансуванням з державного або місцевого бюджету, передбачено вільний вибір професії та місця роботи:

« Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. »

Конвенцією про обов'язкову чи примусову працю, яку Україна ратифікувала ще у 1956 році, передбачено, що:
"1. В розумінні цієї Конвенції термін примусова чи обов'язкова праця означає будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.
2. Проте термін примусова чи обов'язкова праця в розумінні цієї Конвенції не включає в себе:
а) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають на підставі законів про обов'язкову військову службу і застосовують для робіт суто воєнного характеру;
b) будь-яку роботу чи службу, що є частиною звичайних громадянських обов'язків громадян повністю самоврядної країни;
с) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи внаслідок вироку, винесеного рішенням судового органу, при умові, що ця робота чи служба виконуватиметься під наглядом і контролем державних властей і що зазначена особа не буде віддана або передана в розпорядження приватних осіб, компаній чи товариств;
d) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають в умовах надзвичайних обставин, тобто у випадках війни або лиха, або загрози лиха, як-от пожежі, повені, голод, землетрус, сильні епідемії чи епізоотії, навали шкідливих тварин, комах чи паразитів рослин і взагалі обставини, що ставлять під загрозу або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови всього або частини населення;
е) дрібні роботи общинного характеру, тобто роботи, що виконуються для прямої користі колективу членами даного колективу і які тому можуть вважатися звичайними громадянськими обов'язками членів колективу при умові, що саме населення або його безпосередні представники мають право висловити свою думку про доцільність цих робіт."

Державний розподіл у тому вигляді, що він існує, підпадає під визначення примусової праці.

Повертаючись до питання про укладання Угоди, необхідно відмітити також, що як такої процедури відмови від укладання Угоди Постановою № 992 не передбачено . Рівно як і неможливість продовжувати навчання у ВНЗ чи анулювання диплому про освіту, якщо студент відмовиться підписувати таку Угоду, і Методики розрахунку затрат на підготовку фахівця у ВНЗ (відповідальні за розробку відомства не розробили такий документ з 1996 року).

Тобто, шановні студенти, які вступили до медичних ВНЗ на бюджетні місця, пам’ятайте, що Угоду про підготовку фахівця необхідно укладати свідомо та пам’ятаючи наступне:

Вам повинно вже виповнитися 18 років, щоб Ви набули повної цивільної дієздатності. Повна цивільна дієздатність наступає до 18 років, якщо Ви вже уклали шлюб, записані матір’ю/батьком дитини, відкрили приватну діяльність як ФОП. Якщо на момент укладання Угоди Вам не виповнилося 18 років, таку Угоду мають підписувати батьки. При цьому батьки мають зважити всі наслідки настання подій у подальшому і виходити виключно з Ваших інтересів.

Ви повинні вільно (без жодного психологічного чи фізичного примусу) підписувати Угоду. Якщо працівники ВНЗ розповідають Вам, що у разі не укладання угоди Вас буде відраховано, що Вам не видадуть диплом, «завалять» на першій же ж сесії, питають про Вашу платоспроможність для відшкодування коштів за навчання або будь-які інші погрози, - це і є психологічний примус до вчинення правочину. Такий правочин є нікчемним, не тягне за собою настання подальших подій – відпрацювання. АЛЕ! Якщо Ви піддалися на залякування та підписали таку Угоду, необхідно протягом трирічного терміну завітати до суду та скасувати цю Угоду у судовому порядку.

Угоду треба читати перед тим, як підписувати! Заборонено надавати людині останній аркуш Угоди і наказувати просто підписати його.

Угода укладається як мінімум у 2-х примірниках! Досить часто ми стикаємося із випадками, коли працівники ВНЗ свідомо надають лише 1 примірник Угоди, який потім зберігається в особовій справі людини. Це є порушення! У такому випадку Угода є нікчемною (див. вище процедуру її скасування).

Угода укладається після зарахування людини на навчання. Моментом зарахування є дата підписання наказу по ВНЗ про зарахування. Однак це не означає, що укладати Угоду можна із тривалим відтермінуванням - не на 1-му курсі, а на 6-му, наприклад. Оскільки Угодою передбачено зобов’язання як самого студента, так і ВНЗ, зокрема, щодо належного рівня підготовки, то вбачається необхідність укладати таку угоду у перших числах вересня.

Виконання умов Угоди: якщо ВНЗ не виконує свої зобов’язання щодо якості наданих освітніх послуг, наприклад, низька підготовка студента, який не складає екзамени, не набирає прохідний бал на Кроках, відпускання студентів з пар, продаж оцінок за екзамени тощо – все це є порушення умов Угоди з боку ВНЗ. Маючи такі обставини, Ви можете 1) написати ректору лист про розірвання Угоди через невиконання умов з боку ВНЗ, 2) завітати до суд і припинити дію Угоди через суд.