Результати дослідження “Ціни, доступність та цінові коипоненти лікарських засобів в Україні”

Скільки своїх денних заробітних плат Ви витрачаєте на придбання ліків від застуди?

Денис Полтавець, Відкритий Інститут Громадського здоров'я матеріали підготовленно: Оксана Волошенюк, Академія української преси

ліки Починаючи з 2007р. Відкритим Інститутом Громадського здоров’я було проведено ряд комплексних загальнонаціональних досліджень (оригінальне дослідження та його контроль у часі). Вони були присвячені вивченню цін, доступності, наявності та цінових компонентів вибірки лікарських засобів в Україні. Головними цілями дослідження були:

- засвідчення цін,

- доступність лікарських засобів для середньостатистичного українця,

- наявність препаратів в аптечній мережі,

- порівняння вище зазначеного серед різних типів продукції (оригінальні бренди та генерики), секторів та різних країн,

- розбиття по категоріям цінових компонентів витрат,

- визначення тих, що найбільше впливають на кінцеву ціну лікарського засобу.

Наприкінці 2009 – початку 2010рр. керівником проекту Денисом Полтавцем були оприлюднені та представлені для обговорення результати цих досліджень.

Як зазначив пан Д. Полтавець, головні цілі, які були поставлені, повинні були відповісти на наступні запитання:

- Чи ефективні закупки лікарських засобів у державному секторі порівняно із міжнародними довідковими цінами (надалі за текстом - МДЦ)?

- Яка доступність оригінальних лікарських препаратів (брендів) та подібних за дією неоригінальних (генериків)?

- Якими є ціни на оригінальний бренд та генерики у державному та приватному секторах порівняно із МДЦ?

- Наскільки доступними є лікарські засоби для лікування випадків загальних захворювань для людей з низьким рівнем доходу?

- Які інші нарахування додаються до ціни на лікарські засоби протягом шляху від виробника до кінцевого споживача – пацієнта?

- Якими є ціни на лікарські засоби в Україні порівняно з цінами на такі препарати в інших країнах Світу?

ліки Дослідження проведилось у шести регіонах України: Київ, Дніпропетровськ, Львів, Сімферополь, Житомир та Харків.

Вивченню підлягали 24 лікарських засоби. Інформацію зібрали у 6 державних та 27 приватних місцях реалізації лікарських засобів. Паралельно була зібрана інформація по державним закупівельним цінам на аналогічні препарати.

Аналізувалась ціна як на оригінальний бренд, так і на найдешевший генерик для кожного лікарського засобу. Ціни на лікарські засоби виражені у вигляді коефіцієнтів згідно з міжнародною довідковою ціною за НУОЗ за 2007 рік (КМЦ).

Важливим було визначення покупної спроможності середньостатистичного українця. З цією метою використовували заробітну плату найнижче оплачуваного некваліфікованого урядового працівника. Доступність розраховувалась як кількість денних заробітних плат, яка потрібна цьому працівнику для придбання стандартного пакету лікарських засобів для лікування загального захворювання.

Дослідження цінових компонентів включало два типи зібрання даних:

1. центральне зібрання даних за офіційною політикою щодо цінових компонентів,

2. знаходження специфічних лікарських засобів через ланцюг пропозиції для визначення додаткових витрат.

Спроби відслідковування лікарських засобів були зроблені у двох регіонах: у м. Києві та Дніпропетровську. Команда дослідників не отримала доступ до інформації, яка б дозволила чітко відслідкувати компоненти цін на лікарські засоби. Загальний опис націнок наданий двома компаніями роздрібної торгівлі (по одній у Києві та Дніпропетровську) має бути інтерпретований з розумінням обмеженості доступної інформації.

Головні результати:

Наявність лікарських засобів у державному та приватному секторах:

Середня наявність 13 оригінальних брендів у державному секторі була на рівні 55,1%.
Середня наявність 24 генериків, що продаються найкраще, та найдешевших генериків була 72,2% та 83,3% відповідно; однак, державний сектор в Україні не має ефективної мережі місць реалізації; багато пацієнтів повинні придбавати лікарські засоби у приватному секторі.
У приватному секторі середня наявність оригінальних брендів складала 47%; це нижче, ніж в середньому по державному сектору (55,1%).
У приватному секторі середня наявність генериків, що продаються найкраще, та найдешевших генериків була 68,8% та 79,5% відповідно.

Державні закупівельні ціни:

У державному секторі установа, що здійснює закупівлі, придбаває лікарські засоби за цінами, суттєво вищими за міжнародні довідкові ціни, що говорить про низький рівень закупівельної ефективності державного сектору .
В державному секторі проводяться закупівлі оригінальних брендових препаратів, що зменшує загальну економічну доступність лікарських засобів для державного сектору.

Ціни у державному секторі:

Кінцеві ціни на генерики у державному секторі приблизно в 4 рази перевищують їх міжнародну довідкову ціну та можуть бути суттєво знижені.
Ціни на генерики державного сектору перевищують закупівельні ціни на 14%, що показує низький рівень націнки у дистрибутивному ланцюгу державного сектору .

Ціни для пацієнтів у приватному секторі:

Кінцеві ціни для пацієнтів на оригінальні бренди та найдешевші генерики у приватному секторі перевищують міжнародні довідкові ціни у 13.8 та у 3.7 разів відповідно.
Коли у приватному секторі виписуються рецепти на оригінальні бренди, пацієнти платять на близько 370% більше, ніж вони заплатили б за генерик .
Генерики на 9.3% дешевші у приватному секторі, ніж у державному.

Доступність стандартних режимів лікування:

Використовуючи стандартні режими на лікування загальних випадків, найнижче оплачуваний урядовий робітник витратить від 0.2 (біль/ запалення) до 7 (гіперхолестеролемія) денних заробітних плат для придбання найдешевшого генерика у приватному секторі. Якщо приписуються оригінальні бренди, витрати зростають до 0.4 та 8.7 денних заробітних плат для тих же випадків відповідно. Деякі схеми лікування були очевидно недоступні , наприклад, лікування респіраторної інфекції для дорослої людини оригінальним брендом ципрофлоксацином коштувало б 14.8 денних зарплат.

Компоненти цін на лікарські засоби:

Кумулятивний відсоток націнок на індивідуальні лікарські засоби варіювався від 29% до 62% порівняно до ціни оптового постачальника. Різниця спостерігалась між регіонами, секторами та типами продукту (аналізувалися бренди та найдешевші генерики). Проаналізувати повний ціновий ланцюжок не вдалося через відмову оптових постачальників (2 компанії) надати інформацію про закупівельні ціни виробника (посилання на комерційну таємницю).
Кумулятивна націнка на найдешевший генерик склала 62% (м. Київ), націнка на брендові препарати склала 29% порівняно до ціни оптового постачальника.
Найбільш важливими компонентами, що вносять найбільші суми до кінцевої ціни, є роздрібна націнка (фактично до 62% від кінцевої ціни).
В ході глибинного інтерв’ю з представниками оптових компаній було отримано інформацію щодо гуртової націнки (інформація не підтверджена документально). За словами опитаних фахівців (комерційні директори гуртових компаній), гуртова націнка не перевищує 10-12%.
В Україні закупівля лікарських засобів не підлягає стягуванню ПДВ, митний збір на момент дослідження становить 0 (нуль) відсотків.

Висновки:

Результати дослідження показали, що показники доступності, наявності та рівня цін на лікарсь