Медико-правовой портал 103-law.org.ua
проект компании МедАдвокат

Мрія про медицину народилася тоді, коли я вперше відчула біль утрати дорогої мені людини

Здоровий спосіб життя веду з дитинства. Скільки себе пам’ятаю, увесь час веду активний відпочинок, займаюсь спортом
Категория: Права медработников
Комментировать
Мрія про медицину народилася тоді, коли я вперше
відчула біль утрати дорогої мені людини:
інтерв’ю з кращим практикуючим лікарем України Ніною Медведчук

Медведчук Ніна Миколаївна, лікар-терапевт Овруцької центральної районної лікарні, міста Овруч Житомирської області, лауреат Національної Медичної Премії 2012 року у номінації «Практикуючі лікарі»

Ніно Миколаївно, розпочнемо наше інтерв’ю з традиційного для лауреатів Національної Медичної Премії питання: Ви завжди мріяли стати лікарем і присвятити своє життя медицині?
Не знаю, чи буду я оригінальна у відповіді, але так, завжди. Мрія про медицину як майбутню професію народилася ще в дитинстві, коли я вперше відчула біль утрати дорогої мені людини: смерть близької подруги. З того часу я прийшла до висновку, що своє життя присвячу тим, хто щодня потребує підтримки та допомоги – хворим та недужим.

З чого розпочали реалізацію своєї мрії?
Зі вступу до МНЗ. Моєю альма-матер з 1981 року був Київський медичний інститут ім.. О.О. Богомольця. Після проходження інтернатури, через 7 років після вступу до інституту, була зарахована на посаду дільничного терапевта Овруцької районної лікарні, а через декілька місяців – на посаду лікаря підліткового кабінету. Про що-що, а про посаду лікаря підліткового кабінету я й думати не могла. Справа у тому, що раніше я бачила себе виключно терапевтом стаціонару. А коли з’явилася пропозиція, яка категорично не вписувалась у мої «плани», я просто була ошелешена. Схвильована не тільки необхідністю швидко прийняти рішення, а й певною мірою перекваліфікуватись. Згодом розгубленість змінилась зібраністю та чітким розумінням необхідності кваліфіковано і гідно прийняти пропоновану посаду та покладену на мене відповідальність. Своєю компетентною допомогою мені, як молодому спеціалістові, я завдячую обласному позаштатному підлітковому лікареві Марголіну Борису Ісааковичу, за сприяння якого я набула безцінного професійного досвіду та сформувала правильний стиль спілкування з пацієнтами.

У чому ж полягав цей стиль комунікації з пацієнтами?
У доброзичливому та уважному відношенні до кожного пацієнта, а також ставленні, яке сповнене щирим бажанням допомогти.

Як складався Ваш професійний шлях далі: до нагородження Національною Медичною Премією та визнання одним із кращих практикуючих лікарів України?
По-різному. 11 років тяжкої і водночас цікавої роботи з підлітками стали для мене безцінним професійним досвідом. З лютого 1999-го я почала працювати завідувачем терапевтичного відділення районної поліклініки та позаштатним районним терапевтом, а з 2005 року – завідувачем відділення сімейної медицини, вже тоді приймавши активну участь у формуванні сімейної медицини району. Неодноразово отримувала грамоти та відзнаки Управління охорони здоров’я, Овруцької районної лікарні, благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області».

Якого принципу дотримуєтесь у своїй щоденній професійній діяльності?
Моє покликання: допомагати людям, про нього я стараюсь ніколи не забувати і щодня йому слідувати.

Ніно Миколаївно, яку роль відіграє спорт у Вашому житті? І наскільки важливими, на Вашу думку як терапевта, є заняття спортом на шляху дотримання ними здорового способу життя?
Здоровий спосіб життя веду з дитинства. Скільки себе пам’ятаю, увесь час веду активний відпочинок, займаюсь спортом. Змагання з волейболу, баскетболу та легкої атлетики були невід’ємною частиною мого юнацького дозвілля. Зараз, у зв′язку з погіршенням стану здоров′я, я дещо знизила темп занять спортом. Як лікар, я розумію, що стан здоров'я людини залежить не тільки від факторів із навколишнього та соціального середовища, а й від того, чи становить цінність для людини її власне здоров’я. Правильний розпорядок дня, збалансоване харчування, фізична активність, відсутність шкідливих звичок, а також дбайливе ставлення до себе визначають те, якою мірою людина готова піклуватися про власний рівень здоров'я.

Яким чином пропагуєте здоров'я та здоровий спосіб життя у суспільстві та серед своїх пацієнтів?
По-перше, власним прикладом. Адже я не маю шкідливих звичок і продовжую займатися спортом: посильними фізичним навантаженнями, веду активний відпочинок та намагаюсь дотримуватися правильного режиму дня. По-друге, намагаюсь щоразу під час лікарських прийомів вести з пацієнтами розмови щодо необхідності активного відпочинку, попередження про шкоду від паління, зловживання алкоголем, тощо. По-третє, під моїм авторством у друкованих виданнях періодично виходять статті та замітки про необхідність ведення здорового способу життя.

На Вашу думку, хорошим лікарем є…?
Спеціаліст, якому можна повністю довірити власне здоров’я та здоров’я свої близьких.

А кого могли б назвати лікарем з великої літери?
Професіонала та мого наставника, обласного позаштатного підліткового лікаря Овруцької районної лікарні Марголіна Бориса Ісааковича, нині покійного.

Чим займаєтесь зараз і над чим плануєте розпочати роботу найближчим часом?
Наразі я поєдную роботу в районній поліклініці зі своєю зайнятістю як лікаря-експерта у діяльності благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області. Планую й надалі підтримувати рівень своєї професійної майстерності на належному рівні, а також йти в ногу з часом у плані освоєння нових методик діагностики та лікування пацієнтів. Разом з цим, сприяти популяризації Лікарняної каси, адже життя і здоров’я повинні й досі залишатися найбільшою людською цінністю.

Розкажіть, будь ласка, детальніше про діяльність Лікарняної каси?
Заснована у 2000-му, вона стала цілющим джерелом підтримки жителів Житомирської області в скрутні часи. Благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» спрямовує свою діяльність на ефективну допомогу в наданні сучасних медичних послуг тим громадянам, які перебувають у її межах. Так, станом на 1 лютого в Лікарняній касі було зареєстровано 200,403 особи, а це – кожен шостий житель Житомирської області! Лікування хворих в області проводиться відповідно до локальних клінічних протоколів та Лікарських формулярів.

Яку користь від цього отримують пацієнти?
Вони мають змогу отримати гарантовану, якісну медичну допомогу на всіх етапах її надання. Надзвичайно важливим залишається й той факт, що медикаментозне забезпечення члени Лікарняної Каси отримують на всіх рівнях надання медичної допомоги: від ФАПу до спеціалізованих центрів. Благодійна організація дає людям впевненість у завтрашньому дні, захищає їх сімейні бюджети та забезпечує якісним лікуванням.

Якою буде Ваша професійна порада громадськості як одного з кращих в Україні лікарів-терапевтів?
Навчіться нести відповідальність за власне здоров’я, адже воно – старт здоров’ю вашим дітям та онукам. Тільки тоді допомога медиків буде ефективною.

Самолікування – чи шкідливе воно?
Самолікування було, є і буде. Оскільки для цього є всі умови: широкий доступ до Інтернету, бажання хворих лікуватися самостійно, доступність ліків – практично будь-які ліки можна придбати без рецепту в аптечній мережі, великий вплив реклами, яка не завжди є достовірною. Захворівши, до лікаря звертаються одиниці, а більшість віддає перевагу лікуванню перевіреними препаратами. Діагнози ставляться за методою «загуглити» в Інтернеті, а лікування підбирається за допомогою порад друзів та рідних. Уявіть собі, 70% українців займаються самолікуванням! Про це говорить статистика. Зважаючи на це, забороняти практику самолікування не розумно і неефективно. За таких обставин людей краще просто навчити прийомам ефективного самолікування. Важливо відчувати межу між можливістю самостійного втручання в справу усунення простуди та необхідністю звертатися до лікаря. Фактично, пацієнт повинен уміти відрізнити симптоми легкого недугу від симптомів тяжкої хвороби, адже в окремих випадках навіть лікарю не завжди легко вдається провести межу між серйозним і несерйозним захворюванням. Тим більше, що під маскою легких хвороб можуть приховуватися тяжкі патологічні стани. Відтак, люди, які обирають шлях самолікування, повинні бути проінформовані про те, коли і як його можна застосовувати, а коли варто звернутися до лікаря.

У яких випадках займатись самолікуванням категорично забороняється?
За будь-яких порушень загального стану здоров’я під час вагітності; травм усіх локалізацій, розладів свідомості і чутливості; за наявності будь-яких скарг і симптомів, що виникли вперше; у випадках, коли після покращення виникає погіршення. Разом з цим, необхідно завжди пам'ятати, що існує небезпека несвоєчасного звернення до лікаря і, як наслідок, високий ризик ускладнення захворювань та виникнення медикаментозних ускладнень.

Чи були у Вашій практиці ситуації, що запам’ятались Вам найбільше?
Таких випадків було багато, тому всі одразу й не згадаєш. Розповім один з останніх, що трапився у січні 2013 року. Звичайний прийом у поліклініці. Хворий, назвемо його М., 1974 року народження, звернувся за допомогою. М. скаржився на слабкість, кашель, біль у грудях, які турбували його ось уже протягом 5 днів. Хворий М. мав гарний настрій і підказував, що йому потрібно лікувати бронхіт. М. дуже просив пришвидшити прийом і швидше призначати пігулки, оскільки йому ще їхати додому близько 20 км., та йти на роботу до своїх школярів (працює М. учителем у сільській школі). Оглянувши хворого, мене насторожило підвищення його артеріального тиску, якого пацієнт раніше не помічав. Призначила йому обстеження для встановлення діагнозу. У супроводі медичної сестри, хворому М. було зроблено електрокардіограму. Результати електрокардіограми мене несподівано вразили – гострий трансмуральний інфаркт міокарду. Надавши допомогу на амбулаторному рівні, ми викликала карету швидкої допомоги і хворий М. був доставлений до районної лікарні.

У якому стані хворий перебуває зараз?
Він проходить лікування та подальшу реабілітацію. Цей випадок, був одним із тих, які вкотре мене переконали: потрібно завжди бути на сторожі: мати медичну насторогу щодо симптомів хвороби, дотримуватись протоколів обстеження хворих та ніколи не йти до них на поступки, коли ти не впевнений у діагнозі.

Дякуємо, Ніно Миколаївно, за приклади із Вашої професійної практики. Попереду нова церемонія нагородження Національною Медичною Премією, і Ви як лауреат цієї відзнаки 2012-го, маєте свої уявлення, яким повинен бути лауреат найвищої незалежної громадської відзнаки у сфері медицини 2013 року. Поділіться ними з нами.

Усім на здоров’я. Впевнена, що Виконавча дирекція, Оргкомітет, а також трьохрівневе Журі конкурсу зроблять усе можливе, аби у 2013 році повторити практику 2012-го, обравши до переліку лауреатів та номінантів, фахівців від Бога. Лауреатом НМП 2013 року повинен бути медичний працівник, лікар чи керівник закладу охорони здоров’я, який 24 години на добу віддається справі свого життя – медицині.


Анна Козаченко, прес-служба Національної Медичної Премії





Автор: Елена Беденко-Зваридчук Просмотров (4110) 19.07.2013 Теги: Медведчук Ніна Миколаївна, лікар-терапевт, лауреат Національної Медичної Премії
Добавить коментарий


Актуально


24.10.2016
Соціальний пакет для київського медика у 2017 році

13.10.2016
Особливості правового регулювання репродуктивної медицини та сурогатного материнства. Чи потрібні зміни?

22.08.2016
Новий зір отримають воїни АТО, учасники революції Гідності, члени їх сімей, а також малозабезпечені громадяни України