Широка інформатизація пацієнтів з боку засобів масової інформації щодо прав, що ними наділений споживач медичних послуг, надає пацієнтові інструмент для вимагання якісних медичних послуг. В свою чергу збільшення вимог з боку пацієнта спонукає керівників медичних закладів шукати в договорах золоту середину між обсягом послуг, що надається, та вимогами пацієнтів. Саме для того, щоб і пацієнт і медичний заклад були рівноправні у своїх вимогах, в Україні розвивається інститут договірних відносин .

Слід зазначити, що окрім загальних вимог, що висуваються до складання договорів цивільним законодавством, для медичної галузі притаманні свої особливості. Проте, при складанні договорів про надання медичних послуг юристи часто підходять до цієї роботи формально. Однак при складанні договорів необхідно чітко розуміти, що вони є документами, які дозволяють передбачити та закріпити масу нюансів, що супроводжують надання медичних послуг даним медичним закладом. Саме такий розумний підхід до складання договорів допоможе лікувальній установі звести до мінімуму необґрунтовані претензії з боку пацієнта та виступатиме вагомим інструментом захисту.

Серед найпоширеніших помилок при укладанні договорів є підписання договорів від імені медичного закладу особою, що не має належних повноважень. Не рідкими також є випадки зазначення таких положень, що порушують права пацієнтів, закріплені в чинному законодавстві України, наприклад, договір на надання медичних послуг складається в одному екземплярі, який залишається в медичному закладі, при зазначенні, що договір укладений у двох примірниках. Досить часто медичні працівники, які укладають договори від імені лікувального закладу, не перевіряють особу пацієнта чи його законного представника (у відповідності до паспорту). У зв’язку з чим, претензії до лікувальної установи може пред’явити третя особа, яка найчастіше є недобросовісною та мала на меті зловживання, які в ЗМІ означають як екстремізм пацієнтів.

Важливо при виникненні конфліктної ситуації одразу ж до її вирішення залучати юриста, що спеціалізується в супроводі діяльності медичних підприємств. Грамотний юрист після оцінки пред’явлених претензій та на підставі наявної медичної документації допоможе розробити подальшу тактику поведінки керівництва медичного закладу.

Ряд юристів при підготовці проектів договорів для медичних установ включають в нього формуляр згоди пацієнта на медичне втручання , що законодавством прямо не заборонено, проте з практичної точки має ряд недоліків. Зокрема, незручності вникають при розширенні обсягів діагностичних процедур чи зміні методів лікування, що досить часто відбуваються в лікувально-діагностичному процесі. На всі зміни має отримуватись згода пацієнта, яка у вище зазначеному випадку має оформлюватися як додаткова угода із змінами умов договору, що тягне за собою обтяження договору додатковою інформацією та збільшення обсягу договору.

Слід зазначити, що чинне законодавство України в низці нормативних актів містить в собі вказівки на обов’язковість оформлення згоди пацієнта на медичне втручання, її форм, добровільності надання, можливості відмовитись у будь-який момент від медичного втручання тощо.

Проблемним питанням залишається саме уніфікація форми згоди на медичне втручання, терміну дії такої згоди, обсягів інформації, яку вона має містити, та ряд інших питань.

Нормативними актами передбачено, що лікар має надати повну інформацію про стан здоров’я пацієнта (після огляду), запропонувати перелік медичних обстежень та план лікування.

Необхідною умовою отримання згоди на втручання чи відмови від нього є медична інформація , яка повинна надаватись з урахуванням психоемоційних і розумових особливостей пацієнта. Акцентується увага саме на здатності пацієнта зрозуміти пояснення лікаря і прийняти своє рішення, на можливості оцінити свій стан і ступінь ризику медичного втручання та альтернативної допомоги, що пропонується лікарем, на необхідності робити вибір і усвідомлювати наслідки прийнятого рішення.

Серед варіантів оформлення згоди на медичне втручання виділяють усний та письмовий, які мають як ряд переваг, так і низку недоліків. Проте, як би багато часу не йшло на оформлення згоди на медичне втручання в письмовому вигляді, саме такий варіант є юридично грамотнішим та дозволяє забезпечити захист медичної установи у разі необґрунтованих претензій з боку пацієнтів.

Досить часто, особливо в педіатричній практиці, лікувальні установи стикаються с тим, що згоду на медичне втручання необхідно отримати від неповнолітньої особи або особи, що визнана недієздатною або обмежено дієздатною. У такому випадку окрім отримання самої згоди від пацієнта формуляр має підписати законний представник пацієнта (батьки, опікуни, піклувальники). Непоодинокими є відмови законних представників, так само, як і дієздатних пацієнтів, від запропонованого чи подальшого обстеження та лікування. Чинне законодавство України містить чіткі вимоги щодо письмової форми оформлення відмови, проте, не містить уніфікованої форми відмови пацієнта від запропонованого лікувально-діагностичного процесу. На сьогодні існує два варіанти отримання відмови від лікування: за особистим записом пацієнта та через складання Акту про відмову.

У разі відмови від лікування, наданою законним представником особи, за наявності реальної загрози життю і здоров’ю пацієнта у разі прийняття такої відмови, лікар має інформувати органи опіки та піклування про таку відмову.

Недолікам та прогалинам у законодавстві, що були зазначені вище, а також практичним порадам щодо зменшення ризиків у роботі для медичних установ був присвячений семінар, що відбувся в м. Києві 01 листопаду 2011р. Лектори – провідні фахівці в галузі медичного права, - поділилися з присутніми керівниками лікувальних установ, приватно практикуючими лікарями та юристами медичних закладів власними практичними наробками щодо оптимізації договірної роботи та вдосконалення інформаційної площини в роботі ЛПУ.

Зазначимо, що вже втретє пані Олена Беденко-Зваридчук , керівник проекту «Медико-правовий портал «103-law.org.ua», голова Комітету з медичного права АПУ, та Олена Бабич , керуючий партнер ЮК «Бабич та партнери», зібрали керівників медичних установ задля обміну практичним досвідом, що буде корисним в подальшій практиці.

Наступний семінар, що розкриє проблемні питання правильного оформлення внутрішніх нормативних документів та Куточка пацієнта , відбудеться в м. Києві 16 листопада 2011р.

Автор: Елена Беденко-Зваридчук Просмотров (6829) 07.11.2011 Теги:

Добавить коментарий