«Ведіть здоровий спосіб життя і не піддавайтеся негативним емоціям»: інтерв’ю з кращою медсестрою України Наталією Галапац

Галапац Наталія Богданівна , заступник головного лікаря з медсестринства Жовківської Центральної районної лікарні м. Жовква Львівської області, головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА з медсестринства, віце-президент Львівської обласної асоціації медичних сестер, лауреат Національної Медичної Премії 2012 року в категорії «Середній медичний персонал»


Коли Ви вперше познайомилися з медсестринською справою, що стала головним заняттям Вашого життя?
Важко сказати, коли вперше, адже скільки себе пам’ятаю, медична справа завжди була як моїм хобі, так і основним заняттям життя. Якщо у дитинстві я бавилась з ляльками «у лікарню», то після закінчення у 1985-му Львівського базового медичного училища я допомагала лікувати людей. Вважаю, що саме лікарська та медсестринська справи є тими професіями, через які можна у найбільші мірі проявити свою любов та турботу до людей. Тому я й стала медичною сестрою.

Вигляду крові не боялися з дитинства чи осилити популярну серед людей фобію Вам допомогли у навчальному закладі?
А ось із цим у мене каламбур. Вигляду крові і ран я не боялася ніколи. Можливо, тому, що ще з ранніх років звикла до вигляду, хоч й іграшкових, шприців, фонендоскопів, термометрів з дитячого набору «Лікар-Айболить». Часто робила лялькам «уколи», «міряла температуру», навіть «операції». А от сама боялася будь-яких ін’єкцій. Завжди остання в класі йшла до медпункту на щеплення, боялася лікувати зуби і взагалі дуже боялася лікарів.

Як навчалися у медучилищі?
Старанно і натхненно, напевно, тому й закінчила його з відзнакою.

Куди привела Вас згодом професійна стежка?
До Львівської обласної клінічної лікарні, де з серпня 1985-го я працювала на посаді палатної медсестри торакального відділення. У червні 1986 року в рядах добровольців надавала допомогу потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС в місті Поліську. У 1987 році була переведена на посаду старшої медсестри кардіохірургічного відділення №2 Львівської обласної клінічної лікарні.

Як вплинула на Вас робота в Чорнобильській зоні?
Червень 1986 року – перший рік моєї самостійної практики і перше відрядження. Надавала допомогу постраждалим на Чорнобильській АЕС в Поліській районній лікарні, 30 км від Чорнобиля. Місцеве населення і медики були евакуйовані. У лікарні працювали лікарі і медсестри з різних областей України. Тоді я вперше побачила променеву хворобу, відчула дію радіації. Наша зміна працювала два тижні. Усі працювали дружно, допомагали один одному, а пацієнти ставились до нас з любов’ю і повагою. Тут я по справжньому зрозуміла, що таке людський біль і страждання. Зрозуміла, якою важливою для уражених радіацією людей була наша допомога: не тільки медична, а й підтримка добрим словом та співчуттям.

А відколи Ви працюєте на посаді головної медсестри Жовківської Центральної районної лікарні?
З 1991 року. Однак, я ніколи не обмежувала можливості розвитку себе як особистості та спеціаліста рамками однієї роботи. Тому з 1993 року я працювала викладачем-погодинником Львівського медичного коледжу післядипломної освіти на виїзних циклах курсів удосконалення для медичних сестер. Уже 5-ий рік я працюю на посаді заступника головного лікаря Жовківської Центральної районної лікарні з медсестринства.

Львівське медучилище не стало останнім навчальним закладом, де Ви підвищували свою кваліфікацію?
Саме так. Після присвоєння мені у 1995 році вищої кваліфікаційної категорії медичної сестри стаціонару, 1997-го я вступила до Львівського державного медичного коледжу, який з відзнакою закінчила у 2000 році і отримала базову вищу освіту та здобула кваліфікацію бакалавра медичної сестри. У цьому ж році розробила «Стандарти догляду за хворими» і почала працювати по програмі Міжнародного Американського Альянсу охорони здоров'я з розвитку лідерства у медсестринстві та сімейної медицини в партнерстві із центром сімейної медицини м. Клівленда штат Огайо, де пройшла своє перше стажування. У листопаді 2001 року стала студенткою Міжнародного Інституту Лідерства медсестер по програмі АМАОЗ, який закінчила у 2002 році.

Якими були результати?
Я розробила Модель медсестри сімейного лікаря та проект Стандартів роботи медсестри сімейного лікаря. Розробила і впровадила в роботу на базі Жовківської ЦРЛ Проект безперервного навчання «Підготовка кваліфікованих медичних сестер - важливий крок до високої якості медичного обслуговування населення» за яким провела навчання із медсестрами району (232 чол.) протягом 2002-2003 років А у квітні 2001-го за активну роботу по програмі партнерства мене було запрошено до участі в підсумковій річній конференції АМАОЗ у Вашингтон США. У травні 2003 року пройшла друге стажування по програмі підготовки медсестер загальної практики сімейної медицини у м. Клівленд США і виграла грант АМАОЗ на участь у продовженні програми Міжнародного Інституту Лідерства Медсестер для реалізації 2-го розділу Проекту безперервного навчання медсестер «Розвиток лідерства серед практикуючих медичних сестер (фельдшерів) ПМСД», за яким пройшли навчання 36 фельдшерів ФАП та амбулаторій району.

Яку роль повинна відігравати закордонна практика у професії медика? Основоположну, адже тільки в процесі пізнання нового, людина розвивається. Приклади закордонної практики дозволяють медичному працівнику познайомитись з новими методологіями, механізмами, практиками і навіть точками зору. Завдяки навчанню в Міжнародному Інституті Лідерства для медсестер та програмі Міжнародного Американського Альянсу охорони здоров'я років протягом 2000-2005 я дізналася, як живуть і працюють медичні сестри Грузії, Росії, Вірменії, Білорусії, Латвії, США, та ін., у мене з’явилося багато нових друзів-колег. Під час цієї програми я впровадила в роботу своєї лікарні та ЛПЗ області багато нових проектів з розвитку медсестринської справи, що дало змогу підняти престиж нашої професії, над чим працюю й наразі.

Втрачений соціальний статус медичного працівника та довіру в очах пацієнтів доводиться повертати колективними зусиллями. А чи маєте Ви, Наталіє Богданівно, професійне кредо?
Звісно маю. Воно полягає у тому, щоб не стояти на місці, завжди йти вперед, бути оптимістом і допомагати людям.

Чи подаєте Ви власним пацієнтам приклад здорового способу життя?
Напевне, що так. Адже я ніколи не палила і не палю, не вживаю алкоголю і, щонайголовніше, як на мене, дотримуюсь режиму дня. А в лікарні, де я працюю, в кожному із відділень ми проводимо санітарно-освітню роботу про шкідливість і наслідки паління тютюнових виробів, вживання алкоголю, наркотиків, також бесіди щодо необхідності раціонального харчування з метою профілактики ожиріння та інших захворювань.

А яким чином проводиться інформаційна робота власне з медичними працівниками?
Для медпрацівників проводяться науково-практичні семінари на вище вказані теми, а також на тему профілактики професійного вигорання медпрацівників та боротьби із стресами.

У медицині, де ступінь емоційного вигорання, є надзвичайно високим, яким є хороший працівник?
Хороший медпрацівник – це кваліфікований фахівець, який добре знає і виконує свою справу, дотримується принципів медичної етики та деонтології, особливо принципу «Не нашкодь!», веде здоровий спосіб життя, а також поважає себе та людей, які його оточують.

Можливо, маєте серед знайомих чи відомих Вам людей, взірець для наслідування?
Для мене, еталоном завжди була Мати Тереза. У мирському житті це – Агнеса Гонжа Бояджиу. Усе її життя завжди було для мене прикладом милосердя, благодійництва та вміння служити людям.

Поділіться з читачами, над чим ведете роботу зараз?
Поки працюю над організацією міжнародної конференції «Медсестринство без кордонів. Розвиток та перспективи», а також науково-практичних семінарів для медичних сестер області на тему «Правові та етико-деонтологічні аспекти в роботі медичних сестер закладів охорони здоров’я», які проводитимуться протягом 2013 року. Найближчим часом планую розпочати роботу на збірником про технології та практики у медсестринстві для головних і старших медсестер закладів охорони здоров’я.

Якою, на Вашу думку, є універсальна корисна порада дійсним та потенційним споживачам медичних послуг в Україні?
Порада вести здоровий спосіб життя, не піддаватися негативним емоціям. Усі, без винятку люди, повинні любити себе і людей навколо. Тільки так ви будете здорові, як фізично так і духовно.

Як ставитесь до самолікування?
Різко негативне, адже курс лікування повинен призначатись виключно після повного обстеження та встановлення причин захворювання. Без медичної консультації можна випити чаю з м’яти, але пити ліки за рекомендацією знайомих – категорично забороняється. Особливо це стосується дітей, домашньому лікуванню яких батьки чомусь віддають особливу перевагу. До лікарень дітей везуть тільки тоді, коли ситуація зовсім термінова. Знаю багато випадків, коли самолікування призводило до сумних випадків.

Продовжіть фразу: лауреат Національної Медичної Премії 2013 року у номінації «Середній медичний персонал» – це…
Це висококваліфікований медичний працівник, який з відданістю ставиться до своєї професії, користується авторитетом і повагою серед колег та пацієнтів, а також передає свій досвід молодому поколінню медпрацівників.

Наскільки нам відомо, окрім нагороди найвищою незалежною громадською відзнакою у сфері медицини Національною Медичною Премією, у переліку Ваших професійних успіхів є й інші досягнення. Розкажіть про свої злети, нагороди, відзнаки.
У лютому 2002 року мене було обрано віце-президентом Асоціації медичних сестер Львівської області. А за проведену роботу з розвитку медсестринської справи в області та з нагоди Дня медичного працівника в червні 2002 року нагороджено Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України з нагрудним знаком та Почесною Грамотою Міністерства Охорони Здоров'я України. У 2005-му з нагоди Міжнародного Дня медичної сестри та 20-тиріччя трудової діяльності була нагороджена Почесною Грамотою головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації. 10 березня 2006 року мене призначили головним позаштатним спеціалістом Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації з медсестринства, а 24 березня 2006 року – членом Координаційної Ради з питань розвитку медсестринства України при МОЗ України.

Оцінка внеску в розвиток медсестринських інновацій у розвиток охорони здоров’я також мали місце у Вашій практиці?
Так, у 2009-му я була нагороджена Почесною грамотою МОЗ України. 28 березня 2012 року з нагоди 10-ої річниці з дня створення Львівської обласної Асоціації медичних сестер  мені оголошено подяку голови Львівської обласної державної адміністрації, а 19 жовтня 2012 року я стала лауреатом Національної Медичної Премії.

Досягнень таки багато. Сподіватимемось, що на цьому Ви, Наталіє Богданівно, не зупинитесь. Щастя Вам і добра. Такою була екскурсія у життя однієї з кращих медсестер України. Насамкінець, чого навчили Вас як людину і медсестру 28 років професійної діяльності?
Навчили неписаної істини: ким би ви не були, де б ви не працювали, які б ситуації з вами не траплялися, пам’ятайте, завжди слід залишатися Людиною і ставитись до інших так, як би ви хотіли, аби ставилися до вас!

Анна Козаченко, прес-служба Національної Медичної Премії

Добавить коментарий