Я хотів бути потрібним людям, вселяти у них віру та надію. Вважаю, що немає нічого почеснішого та важливішого за справу порятунку життя людей, якою щодня займаються лікарі

Комментировать

Задать вопрос юристу

Лікар повинен бути відкритим, незалежно від власного статусу та статусу пацієнта: інтерв’ю з кращим практикуючим урологом України Володимиром Лісовим

Лісовий Володимир Миколайович , лікар-уролог, доктор медичних наук, професор, директор Харківського обласного клінічного центру урології і нефрології ім. В. І. Шаповала, ректор Харківського медичного університету, Заслужений лікар України, лауреат Національної Медичної Премії 2012 року в категорії «Практикуючі лікарі»

Володимире Миколайовичу, у жовтні 2012 року Ви стали лауреатом найвищої незалежної громадської відзнаки у сфері медицини – Національної Медичної Премії. А могли б бути володарем Шевченківської премії чи Пулітцерівської. Одним словом, чому обрали медицину?
Я хотів бути потрібним людям, вселяти у них віру та надію. Вважаю, що немає нічого почеснішого та важливішого за справу порятунку життя людей, якою щодня займаються лікарі. Тому, так, я завжди мріяв про фах лікаря.

Яким був перший крок на шляху реалізації мрії?
Стежка мого професійного становлення розпочалася з навчання у Харківському медичному інституті. Після чого були: і служба в армії в якості військового лікаря, і аспірантура у Харківському медичному інституті, і, зрештою, докторантура в Українському науково-дослідному інституті урології та нефрології. Другим кроком можу назвати період роботи завідуючим кафедри урології та андрології Харківського державного медичного університету (нині – кафедра урології, нефрології та андрології Харківського національного медичного університету) та керування однією з ведучих спеціалізованих клінік у галузі урології та нефрології – Обласним клінічним центром урології та нефрології ім. В.І.Шаповала. Тому другий крок на шляху реалізації мрії стати лікарем я б назвав періодом свого практичного становлення.

Етап практичного утвердження породив один із тих професійних принципів, яких Ви дотримуєтесь щодня?
Так, кредо моєї щоденної діяльності можу назвати такі слова: «Навчись сам та допоможи навчитися іншому».

Перемога у номінації «Практикуючі лікарі» свідчить не тільки про Ваш професіоналізм, а й зобов’язує відповідати статусу кращого практикуючого уролога України.
Погоджуюся з вами і розумію це у повній мірі. Більше того, щодня я намагаюся власним прикладом пропагувати здоров’я, переваги активного відпочинку та необхідність ведення здорового способу життя. З часом кожен починає цінувати власне здоров’я і задумуватися над тим, як його уберегти від згубного впливу зовнішніх факторів.

Яким, на Ваш погляд, є справжній лікар-професіонал?
Передусім, відповідальною людиною.

Чи були у Вашому житті люди, яких би Ви могли назвати еталоном лікаря-професіонала?
Так, це мої учителі.

Володимире Миколайовичу, поділіться з нашими читачами, над чим працюєте зараз?
Над дослідженням історичних аспектів розвитку медицини (урології) на Слобожанщині.

Цікаво. Продовжуючи тему читацьких інтересів, якою буде Ваша універсальна порада теперішнім та потенційним пацієнтам?
Візьміть собі за звичку, у випадку виникнення проблем зі здоров’ям, звертатися до лікарів. Проконсультуйтесь у декількох із них, а потім оберіть того, кому зможете у більшій мірі довірити власне здоров’я.

Тобто Ви проти практики самолікування?
Не зовсім. На етапі появи перших симптомів захворювання самолікування ще можна допустити. Однак, за умови продовження таких симптомів – самолікування категорично забороняється. У таких випадках необхідно в обов’язковому порядку звертатися за допомогою до лікаря.

У кожного лікаря є свій меморіал спогадів: як позитивних, так і негативних. Який момент із лікарської практики запам’ятався Вам найбільше?
У моїй професійній діяльності було багато яскравих моментів, що закарбувалися у пам’яті на довгі роки. Один із них був за часів проходження служби у лавах Радянської Армії, де я працював військовим лікарем. Це було перше у моєму житті поранення солдата кулею зі зміщеним центром тяжіння. Тоді я впевнився, що будь-яке поранення такою кулею та пошкодження, які вона наносить людині – смертельні.

Яким повинен бути лауреат Національної Медичної Премії 2013 року?
Передусім, відкритим для будь-якого пацієнта, незалежно від статусу хворого та самого лікаря.

Анна Козаченко, прес-служба Національної Медичної Премії